Роман Світан : Нам нічого не заважає йти далі та звільняти Україну до кордонів 1991 року
Сьогодні говорять про звільнення близько 8 тисяч квадратних кілометрів. І просування українських військ триває.
Більше новин про Донбас у нашому Telegram каналіМіністерство оборони РФ, природно, не визнало поразки і заявило про заплановане перегрупування своїх військ у районах Балаклії та Ізюму для нарощування зусиль на Донецькому напрямку.
Полковник запасу, військовий експерт Роман Світан в інтерв'ю " ОстроВу " розповів про те, як може далі виглядати контрнаступ ЗСУ, де найближчим часом варто очікувати чергового "перегрупування" російських військ і чому війна не закінчиться навіть визволенням Донбасу та Криму.
- Що зараз відбувається на фронті?
- Внаслідок контрнаступу українські війська звільнили більшу частину Харківської області. Лінія фронту там зараз проходить річкою Оскіл та Чевонооскільським водосховищем. З військової точки зору, рішення росіян відійти з Ізюмського котла на ці рубежі було правильне. Війська РФ зайняли лінію оборони за Оскільським водосховищем і намагаються не допустити ЗСУ на лівий берег.
- Чому це так важливо?
- Вихід українців на інший бік річки Оскіл дасть нам можливість вийти далі на оперативний простір та звільнити весь Сватівський плацдарм – він досить простий для наступу, там немає водних перешкод та інших природних умов для оборони. У разі нашого виходу ми зможемо звільнити цей район за кілька днів.
- Україна " погодилася" з цією новою лінією фронту річкою Оскіл?
- Сама собою водна перешкода є лінією оборони, оскільки її перетнути дуже складно. Будь-яка переправа через цю перешкоду відразу гаситиметься вогневим ураженням противника. Ніхто навіть не намагатиметься це робити. Оскільське водосховище – це природна лінія оборони, яку використовують російські війська, прикриваючись від ЗСУ, які зараз перебувають на Ізюмському плацдармі.
Для того, щоб українські війська могли далі рухатися та вийти на Сватове, можна зробити дві речі. По-перше, з півночі в районі Куп'янська перетнути річку Оскіл – там немає водосховища, там досить вузька частина річки, перетнути яку неважко. І вже звідти можна виходити на Сватове.
По-друге, це можна робити з боку Слов'янська, перетнути Сіверський Донець, що вже зроблено (звільнено Святогірськ та кілька населених пунктів на лівому березі). Українські війська вже працюють над Лиманом і далі на рух до Сватового вже з боку Слов'янська на схід.
- Тобто вийти на Сватове можна з обох боків?
- Так, вийти на Сватівський плацдарм можна одночасно з двох сторін: з Куп'янська та з Лимана.
Крім того, ЗСУ ведуть контрнаступальні дії на Лисичанськ із Сіверська. Після того, як Ізюмський плацдарм було звільнено, загроза з півночі зникла. Слов'янськ та Сіверськ нічим не пресуються з півночі. Тому північне угруповання може легко почати рухатися вздовж Сіверського Дінця на Лисичанськ. Тобто рух українських військ може бути одночасно з двох сторін річки Сіверський Донець.
- Я правильно розумію, що Лисичанськ зараз знаходиться фактично у казані?
- Так, Лисичанськ знаходиться в казані, в тому числі й за рахунок річки Сіверський Донець, що омиває місто. Тому українські війська його точно звільнять. Особливості місцевості та водна гладь цьому сприяють. Я сказав би, що росіяни і самі можуть звідти піти, бо утримувати в такому режимі Лисичанськ буде дуже складно.
- А яка ситуація навколо Сєвєродонецька?
- Його росіяни, більш-менш, можуть утримувати, оскільки він перебуває за річкою. Він утримуватиметься доти, доки наше лівобережне угруповання не візьме Рубіжне і не почне тиснути на Сєвєродонецьк вже з півночі.
- Що відбувається у районі Бахмута?
– Росіяни там дуже сильно напирають. До того ж, туди зараз передислоковано частину військ, виведених з-під Ізюма. Їм треба взяти Бахмут аби вирішити проблему із водою у Донецьку. Це ключове місто, яке не дає їм дійти до водозабору, тому вони там так завзято б'ються. Вони й далі там битимуться лобом, доки їх зрештою не віджене наше угруповання, яке звільнятиме спочатку Лисичанськ, потім прослизне на південь і зріже Попаснянське угруповання. Ось тоді вони заспокоються і вийдуть із-під Бахмута.
– Чому вони продовжують битися об Бахмут, а не кидають сили на стримування українського контрнаступу?
- Як тільки вони підуть з-під Бахмута, наші тут же видавлять їх до Попасної, і більше їм не вдасться підійти до цього міста. Справа в тому, що без взяття водогін в районі Бахмута знаходження російських військ втрачає там будь-який сенс. Вони або б'ються за Бахмут і йдуть на водогін, або їх треба відводити до Луганська.
– У росіян є шанси взяти Бахмут?
- Ні, вони не мають жодних шансів взяти Бахмут. Їм для цього треба кинути туди всю армію, яка є в Україні. Якщо вони зосередять там 100-тисячне угруповання (на 100 км фронту), тоді якийсь шанс є. На даний момент вони просто б'ють там в одну точку, але ніякого просування немає. Сам собою Бахмут є фортецею, його взяти складно.
Коли ЗСУ звільнять Лисичанськ, а це буде незабаром, почнуть підтискати Попаснянське угруповання, ось тоді у російських військ у районі Бахмута почнуться проблеми.
До речі, проблеми у них розпочнуться вже найближчим часом, оскільки Попаснянське угруповання забезпечувалося з Куп'янська. Усі снаряди та боєприпаси йшли через Куп'янськ, який тепер під нашим контролем. Підвезення снарядів буде дедалі менше. Переключитися на підвіз із Донецького напрямку можна, але тоді це зменшить кількість снарядів у Донецьку.
- У районі Донецька також тривають бої?
- У російських військ стоїть завдання відсунути лінію фронту від Донецька щонайменше на 30 км, щоб ЗСУ не діставали до міста. Наразі ми знаходимося від Донецька приблизно на 10 км. З воєнної точки зору це правильне рішення росіян, з точки зору виконання – нереальне завдання.
- Чи є рух ЗСУ у бік Донецька, про що часто пишуть російські телеграм -канали?
- Самого руху немає, є окремі наші контрнаступальні дії, які усувають їх наступальні дії. Там йде постійна метушня, але просування немає. Справді, українські війська накопичуються в районі Вугледару , Покровська та Курахового. Але вони там можуть використовуватись як резерв для посилення наших військ у бік Бахмута, у бік Гуляйполя-Оріхіва (Запорізький напрям) або може бути самостійний рух у бік Оленівки на Маріуполь. Тобто це таке місце, де можна збирати війська для виходу до будь-якої з цих точок. Я думаю, що всі ці варіанти опрацьовано нашим Генеральним штабом.
- Який із цих варіантів може бути прийнятий?
- Про це знає лише наш Головнокомандувач Валерій Залужний. Варіанти є, вони правильні з погляду військової науки, а який буде обраний – покаже час. У цьому і є військовий задум наших воєначальників.
- Що відбувається на Запорізькому напрямі?
- Росіяни кажуть, що в районі трикутника Гуляйполе-Оріхів-Василівка є скупчення українських військ. Якщо це правда, то з воєнної точки зору це дуже грамотно. А якщо їх ще посилити нашим угрупуванням із Вугледару, то вимальовується дуже гарна картина наступу на Мелітополь. Росіяни цього дуже бояться, тому вони збирають у районі Василівка-Пологи-Токмак свої сили, щоб прикрити Мелітополь з півночі від ймовірного наступу наших військ (якщо, звичайно, Залужний ухвалить таке рішення).
- Чому росіяни так бояться втратити Мелітополь?
- Для росіян Мелітополь має таке саме стратегічне значення як Куп'янськ. Якщо наші війська вийдуть на Мелітополь, то ми розріжемо південне російське угруповання на дві частини, і весь фронт звалиться. У такому разі правобережне угруповання опиниться в такому положенні, що їм не буде куди бігти.
– Наскільки реально звільнити Мелітополь?
- Там кидок у районі 100 км, а це два танкові переходи. За два дні ми можемо дійти до Мелітополя. Тому вони й збирають там свій кулак, щоб нас утримати.
– Що відбувається на Херсонському фронті?
– Наші війська тримають там лінію фронту під щільним вогневим контролем. Там також майже вдвічі побільшало російських військ, які перекинули з Ізюмського напрямку. І всі вони під нашим вогневим контролем. Вони затиснуті між нашим фронтом та річкою Дніпро, - це дуже погана для них ситуація .
- І вони не збираються звідти йти...
- Так, і це дуже цікаво. Це говорить про те, що їм було поставлене політичне завдання, а не військове. Туди перекидають якісь боєкомплекти човнами , баржами та всім, що може плавати, і кажуть триматися на правому березі. Але це в рази менше, ніж їхня потреба. І колись це все скінчиться.
– Коли?
- Я думаю, що за три-чотири тижні у них там все закінчиться, і їх можна буде брати "тепленькими". Коли у танка закінчиться дизель, і він не зможе рухатися, це стане гарною ціллю для нашого " Байрактару ".
- Тобто Україна може чекати на чергове "перегрупування"?
- Звісно. Але ми не просто чекаємо, Україна і зараз проводить там контрнаступальні дії. Ми їх потроху витісняємо. Наприклад, ми розвиваємо дуже гарний плацдарм у бік Берислава. І якщо ми вийдемо до Берислава, то росіяни мають великі проблеми, бо вони опиняються затиснутими Каховським водосховищем шириною 10 км.
До того ж йде досить успішний рух ЗСУ від Миколаєва на Херсон. Щодня наші війська відбивають кілька кілометрів. Звичайно, там рух не такий масштабний, як у районі Ізюма, але завдання виконуються, і ми стаємо все ближчими до Херсона.
- Тобто контрнаступ України іде і зараз по всій лінії фронту?
- Все вірно. І це правильна тактика. Ми давимо там, де прогинається, а заходимо вперед там, де рветься. Протягом тижня ми почуємо про такі самі проблеми росіян, які в них були з Ізюмом. Десь знову порветься, і ми в цей розрив підемо з перекиданням резервів .
- Коли цей контрнаступ зупиниться?
- Контрнаступ йтиме до меж 1991 року з різним ступенем інтенсивності. Зупинятись ніхто не буде.
- Від чого залежатиме інтенсивність?
- Це залежатиме від кількості снарядів, що підвозяться, і, можливо, бездоріжжя. Під час дощів, коли дуже незручно рухатись по полях, працюватимуть наші колісні САУ та HIMARS та обстрілюватимуть росіян. Я вже не кажу про авіацію та " Байрактари ". А якщо буде хороша погода, то інтенсивність руху буде вищою.
Зараз погода хороша тим, що ми наступаємо і нам не треба зариватися, а росіяни не можуть зариватися. Вони починають рити – йде вода. Ось така погода не дає їм закопатись, через що ступінь поразки російських військ збільшується.
Загалом зупинятися ніхто не збирається. Як тиснули, так і тиснутимемо. Нам нічого не заважає.
- А як же перепочинок?
- Йде планове виведення військ. Ми не працюємо одними частинами. Частина відпрацювала, її вивели, доукомплектували, відпочили й далі на передову. Йде постійна ротація частин. Це вже налаштована карусель. Нам нічого не заважає йти далі та звільняти Україну до кордонів 1991 року, включаючи Крим та Донбас. Найімовірніше, перше, що ми побачимо звільненим, це буде Донбас. Мені здається, що наші війська щось зроблять у Донецьку.
Я досі дотримуюся думки, що ми можемо без проблем заходити до Донецька. Будь-яка група, яка заходитиме до міста, буде прикрита нашою артилерією.
- Чим відповідатиме РФ? Я думаю, і там є розумні генерали, які розуміють ситуацію...
– Розумні генерали там є. Розумні генерали казали путіну, що це військова авантюра у чистому вигляді. Переходити на правий берег без подальшого руху вперед – це військова авантюра, вам про це скаже будь-який майор. Не можна довго стояти у казані. Будь-який нормальний військовий вивів би війська на лівий берег, але цього не відбувається, бо путін дав чітку команду триматися там до кінця. І таких моментів по усій лінії фронту багато.
У тому ж Криму є сенс сидіти та оборонятися лише за наявності Кримського мосту. Якщо його розбити, то розпочнеться військова авантюра.
- Якщо РФ раптом перекине всі свої війська, що знаходяться в Україні, на Донбас, вони зможуть утримати цей регіон?
- В адміністративних кордонах у них уже не вдасться захопити Донецьку та Луганську області, але вони зможуть утримувати те, що вже зайняли. Якийсь час.
Єдине, що можуть робити росіяни у відповідь на наш контрнаступ, це бити ракетами.
- Тобто у військовому плані більше жодних "сюрпризів" від росіян не варто очікувати?
- Не бачу такої можливості. Вони поки що можуть лише тікати.
- Оголошення загальної мобілізації в РФ може якось змінити ситуацію?
- Не думаю. Мобілізованих треба одягнути, взути, дати їм зброю, якусь техніку, а цього не вистачає вже зараз. ККД цієї мобілізації – це просто збільшення "м'яса", яке наша артилерія рознесе насамперед. З військової точки зору мобілізація не принесе успіху росіянам на лінії фронту. Нині воює не жива сила, а техніка.
- Цих мобілізованих можуть відправити в Україну з боку Білорусі, щоб відвернути нашу увагу?
- А який сенс? Там стоять наші бойові частини. Як тільки туди зайдуть недосвідчені бійці, їх одразу рознесуть. Та й Білорусь сама брати участь у війні точно не буде. До того ж, якщо сьогодні оголосять мобілізацію, то вони потраплять на фронт щонайменше за три місяці.
- Яких успіхів можуть досягти ЗСУ до кінця року?
- Якщо західні партнери дадуть нам у достатній кількості озброєння (а це приблизно вдвічі більше, ніж зараз), то до кінця року ми можемо вийти на кордони України станом на 1991 рік. Але це при тому, що нам дадуть те, що ми просимо, зокрема авіацію.
Коли ми звільнимо всі наші території, потрібно терміново розпочинати переговори про вступ до НАТО. Без цього не буде сенсу у звільненні всіх територій, бо РФ переформатується і навесні знову піде на нас. Росія боїться лише НАТО.
- Саме головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у нещодавній статті говорить про те, що навіть після деокупації Криму війна не закінчиться. Ви з цим погоджуєтесь?
- Так, я саме це маю на увазі. Війна не закінчиться визволенням Криму. Росія продовжить ломитися у наші двері, доки ми не закриємося замком НАТО. Усі ці договори "гарантій безпеки" не вирішать проблеми. Оптимальний варіант – це входити до НАТО на кшталт Швеції та Фінляндії (без жодних ПДЧ). Коли ми вступимо до НАТО, ніхто не питатиме політиків, давати нам зброю чи ні, - працюватиме п'ята стаття. Весь зміст вступу до НАТО – це допуск до повного спектру озброєння країн-членів, включаючи ядерну зброю. Інших варіантів немає.
- Як розвиватиметься ситуація, якщо західні партнери не збільшать постачання зброї?
– Тоді війна розтягнеться ще на кілька місяців – до весни. Але краще увійти в зиму вже без війни, щоби займатися відновленням наших міст. Можливості є.
Владислав Булатчик, "ОстроВ"
Статті
Біженці з України: чому їм більше не раді в ЄС
Хочеться, щоб тепло було не тільки на душі. Як Дніпропетровщина розпочала опалювальний сезон
